8 апреля 2019 г. Управление по контролю за пищевыми продуктами и лекарственными средствами США (Food and Drug Administration — FDA) объявило об одобрении препарата Dovato (долутегравир и ламивудин) для комплексной терапии ВИЧ-1 с фиксированной дозой 2 препаратов. Лекарственное средство показано для взрослых без истории антиретровирусного лечения и без известных или предполагаемых замен.

«В настоящее время стандартом лечения пациентов, которые никогда не лечились от ВИЧ-1, является терапия, включающая 3 препарата. В результате получения данного одобрения пациенты могут принимать комбинацию только 2 препаратов в одной таблетке, исключая при этом дополнительную токсичность третьего лекарственного средства», — отметила доктор медицинских наук Дебра Бирнкрант (Debra Birnkrant).

Два идентичных рандомизированных двойных слепых контролируемых клинических исследования, в которых участвовало 1433 ВИЧ-инфицированных взрослых без предшествующего антиретровирусного лечения, показали, что режим приема препарата, содержащего долутегравир и ламивудин, так же эффективно уменьшает количество вируса в организме человека, как и терапия, включающая долутегравир, эмтрицитабин и тенофовир.

Режим приема препарата — 1 раз в сутки. FDA обращает внимание пациентов и медицинских работников на тот факт, что в случае если ВИЧ-1 сопровождается гепатитом B, то прием Dovato может привести к осложнениям в виде развития печеночной недостаточности.

По материалам www.pharmtech.com

Лотта Сільвандер почала працювати в Представництві Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні у березні 2019 р. Загалом вона має понад 30 років досвіду в галузі соціального розвитку, здобутого на керівних посадах у багатьох регіонах світу, де вона просувала права та інтереси дітей і жінок.

З 2014 р. до свого призначення в Україні Л. Сільвандер очолювала ЮНІСЕФ у Філіппінах. Під її керівництвом здійснювалися планування, втілення та оцінка проектів ЮНІСЕФ у рамках програм розвитку та гуманітарних програм, спрямованих на покращання життя дітей та жінок у Філіпінах.

Раніше Л. Сільвандер була головою Представництва ЮНІСЕФ у В’єтнамі у 2010–2014 рр. та в Замбії — у 2006–2010 рр.

Перед тим, як почати працювати в ЮНІСЕФ, Л. Сільвандер була заступницею генерального директора та директором департаменту у справах Африки Шведського агентства з міжнародного розвитку (Styrelsen för internationellt utvecklingssamarbete — Sida). Вона обіймала цю посаду протягом 2001–2006 рр.

Л. Сільвандер — шведка, має ступінь, еквівалентний ступеню магістра з соціальної антропології. Л. Сільвандер розпочала свою кар’єру в громадській організації у Швеції та працювала у Філіппінах у 1980-ті роки. Вона викладала в Стокгольмському університеті та була фахівцем з питань соціально-економічного розвитку у Програмі розвитку ООН (ПРООН) в Зімбабве (1990–1994 рр.), а потім — консультантом з питань розвитку. Вона вперше почала працювати в Sida в 1996 р. як радник з питань соціального розвитку в Південній Африці, а згодом обіймала посади старшого радника з питань соціального розвитку та спеціальної радника з питань ВІЛ/СНІДу в штаб-квартирі Sida в Стокгольмі.

За матеріалами www.unicef.org

Центр громадського здоров’я України (далі — ЦГЗ) повідом­ляє, що протягом 14-го тижня на грип та ГРВІ захворіло 126 959 людей, з яких 66% — діти віком до 17 років.

У порівнянні з минулим тижнем рівень захворюваності серед дорослих і дітей віком до 17 років знизився на 11,4%. Показник інтенсивності загалом становив 329,8 на 100 тис. населення, що на 36,4% менше від визначеного епідемічного порогу по Україні.

ЦГЗ також зазначає, що в країні спостерігається низька інтенсивність географічного поширення захворюваності на грип та ГРВІ.

За даними результатів лабораторного обстеження методом полімеразної ланцюгової реакції 41 зразка матеріалів, у 39% отримано позитивні результати на грип.

Упродовж звітного тижня зареєстровано 4 летальні випадки, спричинені захворюванням на грип. З початку епідемічного сезону 59 українців померли від ускладнень грипу, зокрема 12 дітей віком до 17 років. Жодний з них не був вакцинований проти грипу та ГРВІ.

Загалом упродовж сезону щеплення зробили 161 539 осіб, але протягом цього звітного тижня не було вакциновано жодної людини.

Міністерство охорони здоров’я України нагадує, що проведення щорічної вакцинації — це найкращий спосіб знизити ризик захворіти на грип та уникнути серйозних ускладнень під час епідемічного сезону.

Управление по контролю за пищевыми продуктами и лекарственными средствами США (Food and Drug Administration — FDA) одобрило гуманизированное моноклональное антитело ромосозумаб для лечения остеопороза у женщин в период постменопаузы с остеопорозным переломом в анамнезе или множественными факторами риска перелома, а также в случаях, когда другие методы лечения оказались неэффективными.

Одна доза ромосозумаба состоит из двух инъекций, которые следуют одна за другой. График приема препарата — 1 раз в месяц. Согласно данным FDA, костеобразующий эффект препарата снижается после введения 12 доз.

«Ромосозумаб открывает для женщин с остеопорозом в период постменопаузы возможность снизить риск переломов», — отмечает Хилтон В. Джофф, доктор медицинских наук, директор Центра оценки лекарственных средств и исследований в отделе костной, репродуктивной и урологической продукции (Center for Drug Evaluation and Research’s Division of Bone, Reproductive and Urologic Products).

Однако FDA обращают внимание медицинского персонала на тот факт, что ромосозумаб может повысить риск развития сердечного приступа, инсульта и летального исхода по причине сердечно-сосудистой патологии. В связи с этим эксперты рекомендуют тщательно отбирать пациентов для проведения этой терапии. Использование ромосозумаба противопоказано для пациентов, которые в течение предыдущего года перенесли инфаркт или инсульт.

Важно отметить, что в 2017 г. из-за высокого риска развития сердечно-сосудистых заболеваний FDA не одобрило ромосозумаб и запросило дополнительные данные о противопоказаниях к применению данного препарата.

Безопасность и эффективность ромосозумаба были продемонстрированы в 2 клинических исследованиях, в которых участвовало более 11 тыс. женщин с постменопаузальным остеопорозом.

В ходе первого исследования, которое длилось на протяжении 1 года, лечение ромосозумабом снизило риск повторного перелома позвоночника на 73% по сравнению с плацебо.

Во время проведения второго исследования, участники 1 год проходили лечение ромосозумабом, а затем еще 1 год алендронатом (препарат, также показанный для лечения остеопороза у женщин в период постменопаузы). Результаты исследования показали, что риск нового перелома позвоночника снизился на 50% по сравнению с 2 годами монотерапии алендронатом.

Общие побочные эффекты ромосозумаба включают боль в суставах, головную боль и реакции в месте инъекции.

По материалам www.medscape.com

По итогам состоявшегося 3 апреля обсуждения хода выполнения Соглашения от 9 июля 2018 г. (Porozumienia z dnia 9 lipca 2018 r.) представители OZZPiP и NRPiP заключили, что министерство открыто для их требований; следующие переговоры должны состояться в начале мая. В соответствии с вышеупомянутым Соглашением, заключенным OZZPiP, NRPiP, министром здравоохранения и Народным фондом здравоохранения (Narodowy Fundusz Zdrowia — NFZ) были приняты постановления министра здравоохранения относительно внесения изменений в следующие документы:

• Положение об общих условиях договоров на оказание медицинских услуг;
• Постановление об определении перечня медицинских услуг, требующих отдельного метода финансирования.

Вполне возможно, что открытость минздрава для требований медсестер связана с «предупреждением» со стороны OZZPiP, пригрозившей бойкотом новых обязанностей медсестер в случае сохранения действующих правил финансирования. «Средняя сумма вознаграждения за консультацию должна быть в несколько раз выше, чем 8 злотых», — считает Кристина Пток (Krystyny Ptok), председатель OZZPiP. Медсестры удивлены и негодуют: такое повышение ответственности (медицинский осмотр, продление рецепта, выдача направлений на исследования) — и такая небольшая сумма вознаграждения!

К. Пток отметила также, что OZZPiP поднимает перед министерством вопрос об оплате консультаций в области диабетологии и грудного вскармливания. «Если эти консультации надо предоставлять «за большое спасибо», что означает только расширение круга обязанностей, подобные вещи нас не интересуют», — отметила она. Представители профсоюза считают, что финансирование консультаций следует производить отдельно от основного фонда на договорной основе. К. Пток добавила, что «оценка в каждом случае должна производиться отдельно. Например, перевязочные материалы, применяемые для лечения ран, сейчас очень дорогостоящие. Кто будет ими обеспечивать? Плательщик? Сама медсестра? Вы должны определить это», — отметила она, обращаясь к представителям министерства.

Соответствующий проект постановления о введении рекомендаций по уходу за больными пока не опубликован. Однако в ближайшее время по окончании внутренних консультаций его представят на общественное обсуждение, заявила заместитель министра здравоохранения Юзефа Щурек-Желязко (Józefa Szczurek-Żelazko).

Некоторое представление о содержании документа можно получить из материалов, опубликованных в прессе. Так, в оценке регуляторного воздействия, цитируемой в письме OZZPiP минздраву, указано, что с внедрением новых составляющих в контракты с NFZ будет происходить постепенная, из года в год, миграция обязанностей по консультированию от врачей к медсестрам и акушеркам. По оценкам профильного министерства, в первый год передадут около 3% соответствующих обязанностей, на второй год — 5%, на третий год — 7%. В то же время не предусмотрено финансовых последствий такого переориентирования, отмечено в письме. Так, минздрав и NFZ не предполагают какого-либо увеличения или дополнительного финансирования этой гарантированной выгоды. Размер увеличения гарантированного финансирования специализированного амбулаторного обслуживания (аmbulatoryjnа opiekа specjalistycznа — AOS) в ближайшие 10 лет составляет 0 злотых, подчеркивает OZZPiP в своем обращении к минздраву.

По мнению профсоюзной организации, поставщик медицинских услуг, желая предоставить более высокую зарплату медсестре или акушерке, должен будет постепенно сокращать (например пропорционально в последующие годы на 3; 5; 7%) вознаграждение врачей, работающих в AOS, что, как отмечает OZZPiP, «невозможно применять на практике».

Следует отметить, что консультации будут предоставлять не все медсестры, а только имеющие более высокую квалификацию. Прошедшие соответствующую программу 2-годичного специализированного обучения или получившие дипломы об окончании профессиональной подготовки после 2012 г. имеют право на назначение лекарств, отмечает издание «Health Rynkowi». Курс обучения включает, помимо прочего, обучение навыкам аускультации, а также оценки воспалительных поражений верхних дыхательных путей на основе визуальной оценки слизистой оболочки. Специализированная медсестра готова предоставить пациенту помощь при незначительных недугах, в том числе с учетом результатов общего анализа мочи или крови, которые она сама же и назначила.

«Недавно я ознакомилась со статьей в прессе, в которой было отмечено, что пациенты не хотят идти к медсестре, потому что предпочитают врачей. Фактически если мы будем продолжать кормить общество стереотипом медсестры, которая занимается только простыми гигиеническими мероприятиями, это отношение не изменится. На него нужно воздействовать, подчеркивая, что у медсестры также есть профессиональные возможности для диагностических, лечебных и прочих услуг, для проведения всеобъемлющей профилактики», — подчеркнула К. Пток. По ее данным, в других странах компетенции, связанные, например, с выписыванием лекарств медсестрами, последовательно вводились с 1970-х годов. В 2010–2015 гг. самостоятельное назначение лекарств медсестрами было введено в 14 странах, например, в Ирландии, Великобритании, США и Новой Зеландии.

По состоянию на 31 декабря 2017 г., по данным OZZPiP, представленным в соответствующем отчете на официальном сайте, средняя заработная плата медсестер и акушерок, работающих в больницах и в секторе первичной медицинской помощи, составляла 84% среднего показателя в предпринимательском секторе (таблица).

Таблица. Месячная зарплата (брутто) медсестер и акушерок по условиям трудовых договоров, предусматривающих работу в одну смену и посменно (ozzpip.pl)

По материалам ozzpip.pl; nipip.pl; www.rynekzdrowia.pl;
www.politykazdrowotna.com; www.pielegniarki.info.pl

ПОВІДОМЛЕННЯ
до проекту наказу МОЗ «Про деякі питання референтного ціноутворення на лікарські засоби, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів та закуповуються за бюджетні кошти»

Міністерством охорони здоров’я України розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про референтне ціноутворення на деякі лікарські засоби, що закуповуються за бюджетні кошти».

Нагадуємо, що проектом постанови Кабінету Міністрів України «Про референтне ціноутворення на деякі лікарські засоби, що закуповуються за бюджетні кошти» передбачено, що з 01 липня 2019 року буде запроваджене державне регулювання цін на деякі МНН лікарських засобів, включені до Національного переліку основних лікарських засобів, які будуть закуповуватись за бюджетні кошти. На такі МНН лікарських засобів, які будуть закуповуватись за бюджетні кошти, буде встановлена гранична оптово-відпускна ціна. Ті препарати, вартість яких буде перевищувати граничні оптово-відпускні ціни, встановлені МОЗ, не будуть закуповуватись за рахунок держави.

З метою ознайомлення операторів фармацевтичного з порядком розрахунку граничних оптово-відпускних цін на відповідні лікарські засоби, на які будуть встановлено граничні оптово-відпускні ціни, МОЗ пропонує для громадського обговорення проект наказу «Про деякі питання референтного ціноутворення на лікарські засоби, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів та закуповуються за бюджетні кошти».

Проектом наказу пропонується затвердити Порядки:

— формування Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни;

— розрахунку граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби, які містяться у Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни.

Пропозиції та зауваження надсилаються до Міністерства охорони здоров’я України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, Фармацевтичний директорат (тел.: (044) 200-06-68, e-mail: moz.pharma24@gmail.com).

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту наказу Міністерства охорони здоров’я «Про деякі питання референтного ціноутворення на лікарські засоби, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів та закуповуються за бюджетні кошти»

Мета: встановлення вимог до формування та перегляду Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни, а також визначення порядку розрахунку граничних оптово-відпускних цін на такі лікарські засоби.

1. Підстава розроблення проекту акта

Проект наказу розроблено за ініціативою Міністерства охорони здоров’я України.

2. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Міністерство охорони здоров’я України отримало Рекомендації Антимонопольного комітету України (далі — АМКУ) від 13 грудня 2018 року № 43-рк «Про здійснення заходів, спрямованих на розвиток конкуренції, запобігання порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі — Рекомендації). З метою підвищення доступності лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів (далі — Національний перелік) та закуповуються за бюджетні кошти, АМКУ, серед іншого, рекомендує вжити дієвих заходів щодо розширення переліку лікарських засобів, щодо яких запроваджено механізм референтного ціноутворення, до повного списку препаратів, включеного до Національного переліку.

Національний перелік та Порядок формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення».

Державне цінове регулювання лікарських засобів, що закуповуються за бюджетні кошти, відбувається шляхом встановлення граничних рівнів постачальницько-збутових та торговельних (роздрібних) надбавок, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби» (далі — Постанова КМУ № 955).

За перше півріччя 2018 р. витрати бюджетних коштів на лікарські засоби з Національного переліку на тендерах збільшились, зокрема, за рахунок того, що з 60 міжнародних непатентованих назв (далі — МНН), що найчастіше закуповуються, ціни на 30 із них були підвищені на 24%. При цьому у більшості випадків ціни на лікарські засоби з Національного переліку під час здійснення закладами охорони здоров’я публічних закупівель за кошти місцевих бюджетів зростають більше, ніж у роздрібній торгівлі.

Аналіз рівнів цін у госпітальному сегменті на 60 найбільш вживаних лікарських засобів, включених до Національного переліку, в Україні та зарубіжних референтних країнах (Республіці Польща, Словацькій Республіці, Чеській Республіці, Латвійській Республіці, Угорщині), показав наступне:

• на 63,2% МНН ціни в Україні нижчі;
• на 36,8% МНН ціни в Україні вищі.

З огляду на зазначене, у березні 2019 р. МОЗ України було розроблено та винесено на публічне обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Про референтне ціноутворення на деякі лікарські засоби, що закуповуються за бюджетні кошти». Відповідно проект наказу було розроблено на виконання положень зазначеної постанови.

Так, очікується, що запровадження з 01 липня 2019 року референтного ціноутворення щодо деяких лікарських засобів, включених до Національного переліку, забезпечить зниження цін на них та, відповідно, сприятиме підвищенню їх фізичної доступності для пацієнтів. Для цього з лікарських засобів, включених до Національного переліку, МОЗ України буде сформовано більш вузький перелік лікарських засобів, на які буде встановлено граничні оптово-відпускні ціни, — Перелік лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни (далі — Перелік).

Передбачається, що до Переліку увійдуть лікарські засоби за МНН, формою випуску та дозуванням лікарських засобів, що включені до Національного переліку, за дотримання обох таких умов:

• витрати бюджетних коштів на такі препарати за 12 місяців перевищують 5 млн грн.;
• ціна на такі лікарські засоби в Україні вища, ніж у референтних країнах.

МОЗ України за результатами щоквартального аналізу рівня цін на лікарські засоби та їх доступності для населення у закладах охорони здоров’я може здійснювати перегляд Переліку (включення до Переліку та виключення з Переліку) з урахуванням зазначених критеріїв.

Проектом наказу передбачається визначити також механізм розрахунку граничної оптово-відпускної ціни на лікарські засоби. Так, таку граничну ціну пропонується визначати як медіану трьох найменших референтних цін серед референтних країн, помноживши такий показник на коригувальний коефіцієнт 0,8.

Вказаний коефіцієнт був обраний з огляду на рекомендації ВООЗ для країн, що мають низький рівень доходів громадян, для використання з метою коригування граничної оптово-відпускної ціни на рівень доходу і платоспроможності в Україні.

Різницю в рівні платоспроможності населення було визначено за даними Світового банку на основі:

1. показника ВНП на душу населення, що в 2017 р. для України відрізнявся мінімум у 5 разів від референтних країн (Україна — 2,390 дол. США, Польща — 12,730 дол. США, Угорщина — 12,870 дол. США, Словаччина — 16,610 дол. США, Чехія — 18,160 дол. США, Латвія — 14,740 дол. США);

2. питомої ваги державних витрат на охорону здоров’я по відношенню до ВВП, який у референтних країнах вищий від відповідного показника в Україні в середньому в 1,7 разів (Україна — 2,85%, Польща — 4,44%, Угорщина — 4,83%, Словаччина — 5,49%, Чехія — 6,02%, Латвія — 3,31%).

Отже, різниця в платоспроможності в Україні відрізняється від 5 референтних країн приблизно у 8,5 разів (тобто, коефіцієнт — 0,12).

З метою уникнення потенційних ризиків постачання лікарських засобів МОЗ України пропонується встановити коригувальний коефіцієнт 0,8. Такий показник згодом планується переглядати, виходячи зі стану економіки країни і даних щодо забезпечення населення основними лікарськими засобами, включеними до Національного переліку основних лікарських засобів.

При цьому проект наказу не вимагає від суб’єктів господарювання дотримання рівнів граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби, що будуть встановлюватись МОЗ України, при продажі товарів на вільному ринку.

3. Суть проекту акта

Проектом наказу пропонується:

• затвердити Порядок формування Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни;
• затвердити Порядок розрахунку граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби, які містяться у такому Переліку.

При цьому передбачається, що вимоги Порядку не будуть застосовуватись до лікарських засобів, які увійдуть до Переліку, але для яких тендерні процедури закупівель на момент набрання чинності цим наказом МОЗ України ще не буде розпочато.

4. Правові аспекти

Правовідносини у цій сфері регулюються такими нормативно-правовими актами:

• Конституція України;
• Закон України «Про ціни і ціноутворення»;
• Закон України «Про лікарські засоби»;
• постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»;
• постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби»;
• інші нормативно-правові акти.

4¹. Відповідність засадам реалізації органами виконавчої влади принципів державної політики цифрового розвитку

Проект акта відповідає засадам реалізації органами виконавчої влади принципів державної політики цифрового розвитку.

Проект акта не стосується питань інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, електронної демократії, надання адміністративних послуг або цифрового розвитку.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту наказу не потребує додаткових витрат із Державного бюджету України.

6. Прогноз впливу

Прийняття проекту наказу дозволить:

• визначити вимоги до формування та перегляду Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни;
• визначити механізм розрахунку граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби, які містяться у такому Переліку.

Прогноз впливу додається.

Проект наказу не стосується питання розвитку регіонів.

Реалізація проекту наказу не впливає на ринок праці.

Внаслідок прийняття проекту наказу буде покращено стан громадського здоров’я населення шляхом підвищення доступності лікарських засобів.

Проект наказу не впливає на екологію та навколишнє природне середовище.

Проект наказу не впливає на інші сфери суспільних відносин.

6¹. Стратегічна екологічна оцінка

Проектом акта не затверджується документ державного планування. Стратегічна екологічна оцінка не потрібна.

7. Позиція заінтересованих сторін

Проект наказу розроблено відповідно до рекомендацій Антимонопольного комітету України.

Реалізація проекту наказу матиме вплив на інтереси населення, що потребують лікування відповідними препаратами, та на суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на ринку таких лікарських засобів.

Проект наказу не стосується питань функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, соціально-трудової сфери, сфери наукової та науково-технічної діяльності.

Прогноз впливу додається.

8. Громадське обговорення

Проект наказу оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України для громадського обговорення.

9. Позиція заінтересованих органів

Проект наказу потребує погодження з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Антимонопольним комітетом України, Державною регуляторною службою України та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

10. Правова експертиза

Проект наказу потребує проведення правової експертизи Міністерством юстиції України.

11. Запобігання дискримінації

У проекті наказу відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилась.

11¹. Відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

У проекті акта відсутні положення, які порушують принцип забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

12. Запобігання корупції

Проект наказу відповідає вимогам антикорупційного законодавства.

Громадська антикорупційна експертиза не проводилась.

13. Прогноз результатів

Проект наказу забезпечить:

• зниження цін та підвищення доступності для населення лікарських засобів, що включені до Переліку;
• можливість здійснення контролю за рівнем зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби, що включені до Переліку, при їх закупівлі за бюджетні кошти.

Критерії оцінки ефективності проекту наказу:

• зниження цін на лікарські засоби, що включені до Переліку, при їх закупівлі за бюджетні кошти.

Заступник Міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк

Проект

оприлюднено на сайті МОЗ України 09.04.2019 р.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
Про деякі питання референтного ціноутворення на лікарські засоби, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів та закуповуються за бюджетні кошти

Відповідно до підпункту 10 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок формування Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни;

Порядок розрахунку граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби, які містяться у Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни.

2. Фармацевтичному директорату (Комаріда О.О.) забезпечити в установленому порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Ілика Р.Р.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Заступник Міністра Павло Ковтонюк

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства охорони здоров’я України

Порядок формування Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни

1. Цей Порядок визначає вимоги до формування та перегляду Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни, що затверджується МОЗ (далі — Перелік), з урахуванням цін на такі лікарські засоби в референтних країнах та Україні.

2. Перелік формується за міжнародними непатентованими назвами (далі — МНН), формами випуску та дозуванням лікарських засобів.

3. Формування Переліку здійснюється МОЗ.

МОЗ може залучати до здійснення розрахунку фахівців державних підприємств, що належать до сфери управління МОЗ.

4. Лікарські засоби включаються до Переліку за таких умов:

1) МНН, форма випуску та дозування лікарського засобу включені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» (далі — Національний перелік);

2) витрати бюджетних коштів на закупівлю лікарського засобу закладами і установами охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, на всій території України за останні 12 місяців становлять 5 млн грн і більше;

3) ціна на лікарський засіб в Україні перевищує ціни на такий лікарський засіб, встановлені в Республіці Польща, Словацькій Республіці, Чеській Республіці, Латвійській Республіці, Угорщині (далі — референтні ціни та референтні країни).

5. Порівняння цін на лікарські засоби здійснюється в перерахунку на одиницю лікарської форми.

6. Для порівняння рівнів цін в Україні та референтних країнах враховуються такі дані:

1) референтні ціни в референтних країнах, що визначаються відповідно до порядку розрахунку граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби, затвердженого даним наказом МОЗ;

2) ціни в Україні, що визначаються як середні ціни на лікарські засоби в рамках певного МНН, форми випуску та дозування, що беруться з відкритих джерел інформації та визначаються за такою формулою:

Цсер=(Ц1×К1+Цn×Кn) / (К1+… Кn),

де Ц — ціна на лікарський засіб, за якою він придбаний закладами та установами охорони здоров’я, без врахування податку на додану вартість та встановленого законодавством граничного рівня постачальницько-збутових надбавок;

К — кількість упаковок лікарського засобу, придбаних закладами та установами охорони здоров’я.

Для розрахунку беруться дані за останні 12 місяців.

7. Результати такого аналізу оприлюднюються на офіційному веб-сайті МОЗ (moz.gov.ua).

8. Один раз на квартал МОЗ здійснює моніторинг рівня цін на лікарські засоби, що включені до Національного переліку та закуповуються за бюджетні кошти, а також їх доступність для населення у закладах охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, на всій території України.

За результатами такого аналізу МОЗ у разі необхідності здійснює перегляд Переліку (включення до Переліку та виключення з Переліку) з урахуванням критеріїв, визначених у пункті 4 цього Порядку.

9. Перелік затверджується наказом МОЗ.

10. Установити, що стосовно лікарських засобів, включених до Переліку, цей Порядок застосовується до тендерних процедур закупівель, за якими на момент затвердження Переліку або змін до Переліку наказом МОЗ не оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі».

Генеральний директор Фармацевтичного директорату Олександр Комаріда

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства охорони здоров’я України

Порядок розрахунку граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби, які містяться у Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни

1. Цей Порядок визначає механізм розрахунку граничних оптово- відпускних цін на лікарські засоби на основі референтних цін, визначених з урахуванням даних про ціни на лікарські засоби, зареєстровані в Республіці Польща, Словацькій Республіці, Чеській Республіці, Латвійській Республіці та Угорщині (далі — референтні ціни та референтні країни).

2. Дія цього Порядку поширюється на лікарські засоби, які містяться у Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни, що затверджується МОЗ (далі — Перелік).

3. Розрахунок граничних оптово-відпускних цін здійснюється за міжнародними непатентованими назвами (далі — МНН), формами випуску та дозуванням лікарських засобів в перерахунку на одиницю лікарської форми.

4. Референтні ціни на лікарські засоби визначаються на основі даних, отриманих з офіційних джерел уповноважених державних органів референтних країн.

5. Референтні ціни визначаються з урахуванням ідентичних фармацевтичних характеристик лікарських засобів (МНН, форма випуску, дозування, кількість одиниць лікарської форми в упаковці).

У випадку, коли фармацевтичні характеристики лікарських засобів, визначених у Переліку, відсутні в референтних країнах, референтна ціна визначається з урахуванням фармацевтичної еквівалентності лікарських засобів (коли лікарські засоби містять ту саму молярну кількість тієї самої діючої речовини у тій самій лікарській формі, відповідають вимогам тих самих або порівняних стандартів та вводяться тим самим шляхом).

6. У разі відсутності даних про лікарський засіб у всіх референтних країнах, реферування не проводиться.

7. Референтні ціни на лікарські засоби визначаються у національній валюті України без урахування постачальницько-збутових, торговельних (роздрібних) надбавок та податку на додану вартість.

Перерахування референтних цін з іноземних валют референтних країн у національну валюту України здійснюється за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на дату визначення цін.

8. Розрахунок референтних цін в кожній з референтних країн здійснюється в такому порядку:

1) у разі наявності в референтній країні лікарських засобів з ідентичними фармацевтичними характеристиками:

розрахунок ціни одиниці лікарської форми лікарського засобу в референтній країні здійснюється за такою формулою:

РЦ = ціна за упаковку лікарського засобу / кількість одиниць лікарського засобу в упаковці,

де РЦ — ціна лікарського засобу в перерахунку на одиницю лікарської форми;

розрахунок референтної ціни за МНН здійснюється як медіана цін одиниці лікарської форми за формулою:

РЦрк=МЕДІАНА (РЦ ₁ … РЦ_N),

де РЦрк — розрахована референтна ціна в перерахунку на одиницю лікарської форми;

2) у разі відсутності в референтній країні лікарських засобів з ідентичними фармацевтичними характеристиками:

розрахунок ціни одиниці лікарської форми лікарського засобу в референтній країні здійснюється, виходячи з маси діючої речовини в упаковці (з урахуванням фармацевтичної еквівалентності лікарських засобів);

розрахунок референтної ціни за МНН здійснюється як медіана цін одиниці лікарської форми за формулою:

РЦрк=МЕДІАНА (РЦ ₁ … РЦ_N).

9. Розрахунок граничної оптово-відпускної ціни лікарського засобу в перерахунку на одиницю лікарської форми здійснюється у такому порядку:

• визначається медіана цін серед трьох найменших референтних цін серед усіх референтних країн;
• з метою коригування рівня оптово-відпускних цін з урахуванням рівня платоспроможності в Україні визначений показник множиться на коефіцієнт 0,8.

Розрахунок здійснюється за такою формулою:

ГОВЦ=МЕДІАНА (РЦрк min1, РЦрк min2, РЦрк min3)*0,8,

де ГОВЦ — гранична оптово-відпускна ціна лікарського засобу в перерахунку на одиницю лікарської форми.

10. Розрахунок граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби здійснюється МОЗ.

МОЗ може залучати до здійснення розрахунку фахівців державних підприємств, що належать до сфери управління МОЗ.

11. МОЗ затверджує та веде Реєстр за формою, визначеною у Додатку до цього Порядку, в електронному вигляді.

Реєстр оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ (moz.gov.ua).

12. У 2019 році Реєстр затверджується станом на 1 липня.

Чергове оновлення Реєстру здійснюється один раз на рік до десятого робочого дня січня кожного року.

13. Позачергове оновлення Реєстру здійснюється у таких випадках:

1) у разі затвердження МОЗ оновленого Переліку;

2) у разі зміни офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України, більше ніж на 5 відсотків за місяць або на 10 відсотків за квартал (за наявності звернень власників реєстраційних посвідчень на лікарські засоби або їх уповноважених представників).

Генеральний директор Фармацевтичного директорату Олександр Комаріда

Додаток

до Порядку розрахунку граничних оптово-відпускних цін
на деякі лікарські засоби, що закуповуються за бюджетні кошти

РЕЄСТР
граничних оптово-відпускних цін на деякі лікарські засоби, що закуповуються за бюджетні кошти

9 квітня на сайті МОЗ України для громадського обговорення оприлюднено проект наказу Міністерства, яким пропонується затвердити:

• Порядок формування Переліку лікарських засобів, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів (далі — Нацперелік), та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни;
• Порядок розрахунку граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби, які містяться в Переліку лікарських засобів, що включені до Нацпереліку та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни (далі — Порядок розрахунку).

Проект документа розроблено на виконання постанови КМУ «Про референтне ціноутворення на деякі лікарські засоби, що закуповуються за бюджетні кошти», прийнятого Урядом 3 квітня (прим. ред.: наразі постанову не оприлюднено). Даною постановою передбачено запровадити з 1 липня 2019 р. державне регулювання цін на деякі міжнародні непатентовані назви (МНН) лікарських засобів, включені до Нацпереліку, які будуть закуповуватися за бюджетні кошти. На такі МНН лікарських засобів встановлюватиметься гранична оптово-відпускна ціна. Ті препарати, вартість яких перевищуватиме граничні оптово-відпускні ціни, встановлені МОЗ, не закуповуватимуться за рахунок держави.

Перелік лікарських засобів, що включені до Нацпереліку та на які встановлюються граничні оптово-відпускні ціни (далі — Перелік), формуватиметься МОЗ за МНН, формами випуску та дозуванням лікарських засобів. Відбір до Переліку здійснюватиметься за таких умов:

• витрати бюджетних коштів на такі препарати за 12 міс перевищують 5 млн грн.;
• ціна на такі лікарські засоби в Україні вища, ніж у референтних країнах (Республіці Польща, Словацькій Республіці, Чеській Республіці, Латвійській Республіці, Угорщині).

Порівняння цін в Україні з цінами в референтних країнах здійснюватиметься в перерахунку на одиницю лікарської форми. МОЗ один раз на квартал здійснюватиме моніторинг рівня цін на лікарські засоби, що включені до Нацпереліку та закуповуються за бюджетні кошти, а також їх доступності для населення в бюджетних закладах охорони здоров’я на всій території України.

За результатами такого аналізу в разі необхідності здійснюватиметься перегляд Переліку (включення/виключення з нього). Перелік затверджується відповідним наказом МОЗ.

Порядком розрахунку передбачається, що референтні ціни визначатимуться з урахуванням ідентичних фармацевтичних характеристик лікарських засобів (МНН, форма випуску, дозування, кількість одиниць лікарської форми в упаковці). У випадку ж відсутності таких даних референтна ціна визначатиметься з урахуванням фармацевтичної еквівалентності лікарських засобів (ліки містять ту саму молярну кількість тієї самої діючої речовини в тій самій лікарській формі, відповідають вимогам тих самих або порівнянних стандартів та вводяться тим самим шляхом). Якщо ж взагалі відсутні дані про лікарський засіб у всіх референтних країнах, реферування не буде проводитися.

Референтні ціни на лікарські засоби визначаються в національній валюті України без урахування постачальницько-збутових, торговельних (роздрібних) надбавок та податку на додану вартість. Перерахування цих цін у національну валюту України здійснюватиметься за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на дату визначення цін.

Розрахунок граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби з Переліку здійснюватиме МОЗ, яке затверджуватиме та вестиме Реєстр граничних оптово-відпускних цін в елект­ронному вигляді й оприлюднюватиме на своєму сайті. Перший реєстр планується затвердити 1 липня 2019 р., однак у подальшому він затверджуватиметься один раз на рік до десятого робочого дня січня кожного року. Проте також допускається його оновлення у випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США більше ніж на 5% за місяць або на 10% за квартал, але лише за наявності звернень власників реєстраційних посвідчень на лікарські засоби або їх уповноважених представників.

Нагадаємо, прийнятою Урядом постановою з 1 липня також передбачено запровадження регресивних націнок на всі ліки з Нац­переліку.

Ученые находятся на пороге открытия вакцины, которая может помочь в борьбе с ВИЧ. Согласно последним оценкам, у около 1,1 млн человек в США отмечают это заболевание. Сегодня с помощью антиретровирусной терапии более половины из этих людей могут поддерживать концентрацию вируса на минимальных показателях.

Благодаря современной антиретровирусной терапии концентрация вируса настолько снижается, что ее практически невозможно определить. Тем не менее ВИЧ продолжает «жить» в скрытой форме. В связи с этим пациенты должны постоянно продолжать прием лекарственных средств.

Кроме того, антиретровирусная терапия может иметь множество побочных эффектов, которые включают нарушение работы желудочно-кишечного тракта, сердечно-сосудистой и опорно-двигательной систем, печени, развитие инсулинорезистентности и кровотечений, а также неврологические и психиатрические проблемы. В связи с этим ученые ищут альтернативные способы лечения ВИЧ.

Результаты нового исследования описывают новый способ «вытащить» вирус из «укрытия» и нейтрализовать его. Полученные данные могут дать толчок к созданию вакцины, которая позволит людям, живущим с ВИЧ, перестать принимать антиретровирусные препараты каждый день.

Главный автор исследования доцент кафедры инфекционных заболеваний и микробиологии в Высшей школе общественного здравоохранения Университета Питтсбурга в Пенсильвании (University of Pittsburgh Graduate School of Public Health in Pennsylvania), США, Робби Майярд (Robbie Mailliard) и его коллеги опубликовали выводы своего исследования в издании «EBioMedicine».

Куда «прячется» вирус?

Р. Майярд объясняет, что на сегодня существует несколько многообещающих методов лечения ВИЧ, которые направлены на уничтожение вируса. Однако до недавнего момента не проводились исследования, в ходе которых было бы установлено, какие клетки дают ВИЧ возможность укрываться от воздействия препаратов?

Результаты нового исследования говорят о том, что ВИЧ становится латентным к терапии, прячась в ДНК Т-хелперных иммунных клеток.

Для того чтобы прийти к этому выводу, команда ученых решила изучить другой вирус с похожим поведением, который поражает 95% лиц, живущих с ВИЧ, — цитомегаловирус.

Исследователи выяснили, что иммунная система человека тщательно контролирует активность цитомегаловируса. У некоторых людей 1 из 5 Т-хелперных иммунных клеток специфичны к данному вирусу. Это факт заставил ученых задуматься и предположить, что клетки, специфичные для борьбы с цитомегаловирусом, могут составлять большую часть скрытого резервуара ВИЧ.

Исследователи также выделили другой тип иммунных клеток, называемых дендритными клетками. Они являются своеобразными защитниками иммунных клеток и отвечают за направление их активности. Ранее ученые пытались использовать свойства дендритных клеток с целью уничтожения ВИЧ. Однако в этот раз они направили активность этих клеток на поиск цитомегаловирус-специфических Т-хелперов, которые могут быть убежищем для ВИЧ. Такой подход оказался продуктивным. Теперь ученые могут не только убивать ВИЧ, но и находить места, где он скрывается.

«Мы разрабатываем иммунотерапию таким образом, чтобы препарат мог не только уничтожать ВИЧ, но и активировать цитомегаловирус-специфические Т-хелперные клетки», — подчеркнул Р. Майярд.

По материалам www.medicalnewstoday.com

Во всем мире женщины живут дольше мужчин, но особенно заметно это в развитых странах. В докладе «Мировая статистика здравоохранения» за 2019 г. Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ), в котором впервые представлены данные в разбивке по половой принадлежности, объясняется, почему это так.

Там, где женщины имеют доступ к медицинскому обслуживанию, материнская смертность снижается, что увеличивает ожидаемую продолжительность жизни. При этом мужчины зачастую обращаются за медицинской помощью реже, чем женщины.

Также мужчины гораздо чаще умирают от поддающихся профилактике и лечению неинфекционных заболеваний и погибают в дорожно-транспортных происшествиях (ДТП).

Разрыв в продолжительности жизни между беднейшими и наиболее благополучными странами составляет 18,1 года.

«Разбивка данных по возрасту, полу и уровню доходов абсолютно необходима, чтобы понять, кто остается на обочине и почему, — отметил доктор Тедрос Адханом Гебрейесус (Tedros Adhanom Ghebreyesus), Генеральный директор ВОЗ. — За каждой цифрой в докладе «Мировая статистика здравоохранения» стоят жизни людей, семей и народов. Наша задача —  использовать эти данные при принятии обоснованных стратегических решений, делающих мир более здоровым, безопасным и справедливым для всех».

Различия между продолжительностью жизни мужчин и женщин наименее заметны там, где доступ женщин к медицинским услугам ограничен. В странах с низким уровнем дохода, где положение дел с медицинским обслуживанием относительно неблагополучно, от причин, связанных с материнством, умирает в среднем каждая 41-я женщина, в то время как в странах с высоким уровнем дохода этот показатель составляет 1/3300. В более чем 90% стран с низким уровнем дохода на 1000 человек приходится менее 4 медсестер и акушерок.

Мужчины и женщины по-разному относятся к необходимости следить за своим здоровьем. Столкнувшись с одним и тем же заболеванием, мужчины реже обращаются за медицинской помощью, чем женщины.  Например, в странах, где отмечается генерализованная эпидемия ВИЧ, мужчины реже проходят тестирование на ВИЧ, реже получают антиретровирусную терапию и чаще умирают от связанных со СПИДом заболеваний, чем женщины. Мужчины, больные туберкулезом, также реже обращаются за медицинской помощью, чем женщины с таким диагнозом.

Авторы доклада также обращают внимание на отличия между мужчинами и женщинами в причинах смерти, которые могут быть биологическими, обусловленными воздействием окружающей среды и общества либо связанными с наличием и использованием медико-санитарных услуг.

Из 40 главных причин смерти 33 в большей степени сокращают ожидаемую продолжительность жизни мужчин, чем женщин. В 2016 г. вероятность смерти достигшего 30-летнего возраста мужчины от неинфекционного заболевания до того, как ему исполнится 70 лет, была на 44% выше, чем вероятность реализации такого сценария для женщины.

Также в 2016 г. смертность от самоубийств среди мужчин была на 75% выше, чем среди женщин. Смертность от травм, полученных в результате ДТП, начиная с 15-летнего возраста, выше среди мужчин, чем среди женщин, в 2 раза, а вероятность быть убитым — в 4 раза.

Публикацию новых статистических данных, которые указывают на необходимость расширения доступа к первичной медико-санитарной помощи во всем мире и стимулирования ее использования населением, ВОЗ приурочила ко Всемирному дню здоровья (7 апреля), темой которого в этом году стала первичная медико-санитарная помощь как фундамент всеобщего охвата услугами здравоохранения.

«Одна из целей трех миллиардов, сформулированных ВОЗ, — сделать так, чтобы к 2023 г. еще один миллиард человек мог воспользоваться преимуществами всеобщего охвата услугами здравоохранения, — отметил доктор Тедрос. — Для этого необходимо расширять доступ к услугам, особенно на местном уровне, и обеспечивать доступность, приемлемую стоимость и эффективность таких услуг для всего населения, независимо от половой принадлежности».

«Эти статистические данные красноречиво свидетельствуют о настоятельной необходимости уделять первостепенное внимание первичной медико-санитарной помощи для эффективной борьбы с неинфекционными заболеваниями, а также решать проблемы, связанные с факторами риска, — считает доктор Самира Асма (Samira Asma), помощник Генерального директора ВОЗ по данным, аналитике и реализации. — Например, следить за артериальным давлением несложно, но это не делается в нужных масштабах. А употребление табака по-прежнему является одной из основных причин преждевременной смерти».

За период с 2000 по 2016 г. ожидаемая продолжительность жизни при рождении увеличилась на 5,5 года, с 66,5 до 72 лет.  Ожидаемая продолжительность здоровой жизни при рождении (прогнозируемое число лет жизни, в течение которых человек полностью здоров) возросла с 58,5 года в 2000 г. до 63,3 года в 2016 г.

Ожидаемая продолжительность жизни по-прежнему сильно зависит от уровня дохода. В странах с низким уровнем дохода она ниже, чем в странах с высоким, на 18,1 года. Каждый 14-й ребенок, родившийся в стране с низким уровнем дохода, не доживет до своего 5-го дня рождения.

В этом году данные доклада ВОЗ «Мировая статистика здравоохранения» впервые представлены в разбивке по половой принадлежности. Проведенный на основе этих данных анализ позволяет под новым углом посмотреть на состояние здоровья и потребности населения самых разных стран. Однако у многих стран предоставление данных, дезагрегированных по полу, по-прежнему вызывает трудности.

«Качество данных будет повышаться все быстрее, а это важно для устранения разрыва между лицами обоего пола, — отмечает д-р Ричард Цибульскис (Richard Cibulskis), основной автор доклада. — Сбор, анализ и использование высококачественных и дезагрегированных данных абсолютно необходимы для укрепления здоровья и повышения благополучия. Политика и практика в области здравоохранения должны базироваться на достоверной и надежной информации, поступающей из стран».

По материалам www.who.int

Верховна Рада України
ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 89 Регламенту Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективної конкуренції та гарантування прав пацієнтів у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Доповідати зазначений проект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Шипко А.Ф.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективної конкуренції та гарантування прав пацієнтів у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Прийняття проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективної конкуренції та гарантування прав пацієнтів у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами (далі — Законопроект) викликано необхідністю вдосконалення механізмів провадження господарської діяльності із роздрібної торгівлі лікарськими засобами та забезпечення реалізації прав пацієнтів на фізичну доступність, якість та безпечність лікарських засобів. Станом на сьогоднішній день виникає гостра необхідність у модернізації окремих аспектів здійснення відповідної соціально важливої сфери господарської діяльності. Ключовим являються наступні питання: а) необхідність професіоанлізації менеджменту господарської діяльності із роздрібної торгівлі лікарськими засобами; б) створення умов для добросовісної, ефективної та прогресивно-орієнтованої конкуренції; в) нормативне закріплення механізмів, які б гарантували неухильне дотримання вимог фінансової дисципліни з боку суб’єктів роздрібної торгівлі лікарськими засобами тощо.

З метою стимулювання вільного та конкурентного розвитку кожного окремо взятого суб’єкта господарювання, який провадить діяльність із роздрібної торгівлі лікарськими засобами, вбачається за доцільне встановити певні обмеження з приводу розміщення різних аптечних закладів. При цьому ключовим аспектом являється заборона на розміщення більше одного аптечного закладу за архітектурно-детермінаційним принципом. Тобто, якщо в межах конкретної будівлі або ж приміщення, розташованими за певною адресою вже провадиться роздрібна торгівля лікарськими засобами, новий суб’єкт роздрібної торгівлі лікарськими засобами не зможе відкрити у відповідній будівлі чи приміщенні власний аптечний заклад. З метою врахування інтересів пацієнтів та маломобільних груп населення відповідні обмеження не повинні поширюватися на розміщення аптечних закладів в межах лікувально-профілактичних закладів. Що ж стосується торгівельних та торгівельно-розважальних центрів, аеропортів, вокзалів, то у зв’язку із необхідністю створення конкурентних умов, відповідні обмеження також не повинні отримувати своє поширення на їх території. Також ці обмеження пропонується не поширювати на випадки відкриття нових аптек, які крім роздрібної торгівлі лікарськими засобами, здійснюватимуть виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки та/або діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Діяльність із роздрібної торгівлі лікарськими засобами повинна вирізнятися підвищеною мірою професіоналізму. Чітка орієнтованість на пацієнта та його потреби, професіоналізм при відпуску лікарських засобів та перманентна модернізація (прогресивно-орієнтоване вдосконалення) механізмів здійснення відповідної господарської діяльності має пріоритетне значення.

Нині професіоналізм відпуску лікарських засобів вже належним чином забезпечено на рівні окремих нормативно-правових актів. Проте існує об’єктивна необхідність створити умови для професіоналізації та галузевого орієнтування менеджменту із роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Фактично мова йде про те, що в структурі керівництва аптечними мережами або ж в керівництві окремих аптек повинні бути передбачені посади осіб, які реалізують компетенції з менеджменту на основі глибинних професійних знань та навичок у сфері фармації. Вищезазначені вимоги повинні стосуватися саме тих осіб, які здійснюють безпосередню професійну діяльність із керівництва роздрібною торгівлею лікарськими засобами (окремою аптекою, низкою аптек чи аптечною мережею). Висунення їх по відношенню до засновників юридичних осіб, які провадять відповідну діяльність, або ж до фізичних осіб — підприємців, які безпосередньо не здійснюють керівництво аптечними закладами, є недоцільним. Такого роду підхід відповідатиме зарубіжній практиці. Так, зокрема, в положеннях спеціалізованого нормативного акту Великої Британії (Medicines Act) встановлюється вимога для фізичної особи — підприємця, яка провадить господарську діяльність із роздрібної торгівлі лікарськими засобами та не є фармацевтом, призначати відповідального фармацевта, який і здійснюватиме контроль за дотриманням стандартів професійної етики в управлінських процесах відповідних суб’єктів господарювання.

Існує також об’єктивна необхідність встановлення нормативних механізмів, задля забезпечення фінансової дисципліни у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Так, потенційна можливсіть відпуску аптечними закладами лікарських засобів без фіксації таких операцій за посередництвом реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) створює умови для ухилення від виконання окремими суб’єктами господарювання покладених на них податкових зобов’язань. Відсутність гарантованих механізмів обліку операцій з відпуску лікарських засобів, призводить до порушень фінансової дисципліни, які, зокрема, можуть проявлятися в мінімізації бази оподаткування окремими загальнообов’язковими платежами податкового характеру. Крім цього, відпуск лікарських засобів без фіксації таких операцій за посередництвом РРО не сприяє гарантуванню споживчих прав пацієнтів (як правило, виявляється у відсутності в останніх розрахункових чеків, які засвідчують проведену операцію з купівлі-продажу лікарських засобів). Також відпуск лікарських засобів без застосування РРО обумовлює виникнення потенційних ризиків щодо контролю якості реалізовуваних лікарських засобів. Так, недобросовісні суб’єкти господарювання, які не застосовують під час відпуску лікарських засобів РРО, можуть під виглядом лікарських засобів належної якості збувати фальсифікат. Закріплення на нормативному рівні обов’язкового застосування РРО при відпуску лікарських засобів дозволить досгяти наступні цілі: а) підвищити рівень фінансової дисципліни; б) створити умови для захисту прав пацієнтів; в) забезпечити реалізацію якісних лікарських засобів.

В контексті запроваджуваних Законопроектом вимог та обмежень важилве значення має також питання зворотної дії закону в часі. За загальним правилом закони не мають зворотної дії в часі. Такого роду стан справ не в останню чергу пов’язаний із необхідністю забезпечення визначеності у правозастосуванні та створенні умов для стабільного розвитку відносин, які об’єктивно виникли до набрання законної сили новим законом. Відповідно до положень Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія) «Верховенство права» від 4 квітня 2011 року № 512/2009, де зазначається, що «зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності…», в особливості (в контексті цивільного та адміністративного права) «тією мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]». Також потрібно звернути увагу на позицію Конституційного Суду України з приводу зворотної дії закону у часі в аспекті юридичних осіб. Так, концептуально, Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зводиться до того, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі». Фактично, зворотня дія закону в часі означає можливість правозастосування або ж наявність правового впливу (здатність породжувати правові наслідки) з боку нових норматвиних приписів по відношенню до суспільних відносин, які мали місце до прийняття таких нормативних новел. Відповідний Закон є таким, що не має зворотної дії у часі. Такого роду підхід дозволить гарантувати визначеність розвитку суспільних відносин у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

2. Цілі і завдання прийняття Законопроекту

Основним завданням Законопроекту є створення нормативних основ для модернізації господарської діяльності із роздрібної торгівлі лікарськими засобами, забезпечення реалізації прав та інтересів громадян, запровадження нормативних механізмів, які б перешкоджали негативним господарським практикам на ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами, підвищення рівня соціальної відповідальності та фінансової дисципліни таких суб’єктів господарювання.

3. Загальна характеристика та основні положення Законопроекту

Законопроектом пропонується шляхом внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я покласти відповідальність за дотримання Єдиних кваліфікаційних вимог до осіб, які займаються фармацевтичною діяльністю, на суб’єктів господарювання, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів).

Також пропонується на рівні закону закріпити вимоги, що юридичні особи, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, повинні мати у виконавчому органі цієї юридичної особи особу, яка має повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за спеціальністю «Фармація», сертифікат провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Такі ж освітні вимоги пропонується запровадити для фізичної особи — підприємця, який особисто виконує функції керівника аптечного закладу та безпосередньо здійснює діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами. При цьому, у разі якщо така фізична особа — підприємець використовує для виконання зазначених функцій найманих працівників, зазначені освітні вимоги до неї не застосовуються.

Крім того, Законопроектом пропонується внести зміни до статей 19 та 21 Закону України «Про лікарські засоби».

Стаття 19 доповнюється положеннями щодо розміщення аптечних закладів та необхідності проведення ними розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій відповідно до вимог закону.

Стаття 21 доповнюється відповідними положеннями щодо можливості використання електронних рецептів, заборони торгівлі лікарськими засобами через Інтернет, а також нормами, що дозволяють аптекам під час здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами надавати послуги із резервування (бронювання) з використанням електронних засобів комунікації. При цьому, відпуск зарезервованого лікарського засобу громадянам має здійснюватися безпосередньо аптечним закладом (аптека, аптечний пункт). Інформація щодо можливості надання аптекою зазначених послуг має бути внесена органом ліцензування в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань за заявою суб’єкта господарювання.

4. Фінансово-економічне обґрунтування реалізації Законопроекту

Реалізація положень Законопроекту не потребує додаткових витрат, як з Державного бюджету України, так і з місцевих бюджетів, та, відповідно, не впливає на їхні показники.

5. Стан нормативно-правової бази у відповідній сфері правового регулювання

Регулювання правовідносин у цій сфері здійснюється Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Податковим кодексом України, законами України «Про лікарські засоби», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про ліцензування видів господарської діяльності» та низкою підзаконних нормативно-правових актів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Законопроекту

Прийняття Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективної конкуренції та гарантування прав пацієнтів у сфері роздрібної торгівлі матиме своїм закономірним наслідком професіоналізацію управління аптечними закладами, управління якістю лікарських засобів, сприятиме створенню умов для добросовісної, ефективної та прогресивно-орієнтованої конкуренції поміж відповідними господарюючими суб’єктами, забезпечить дотримання відповідними суб’єктами господарювання окремих елементів фінансової дисципліни та сприятиме реалізації пріоритетних за своїм значенням прав та інтересів громадян.

Проект

зареєстрований в Парламенті

09.04.2019 р. за № 10211

ЗАКОН УКРАЇНИ
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективної конкуренції та гарантування прав пацієнтів у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1) в Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами):

частину третю статті 54 після слів «Заклади охорони здоров’я» доповнити словами «та фізичні особи — підприємці»;

у статті 74:

у частині другій слова «керівники закладу охорони здоров’я» замінити словами «суб’єкти господарювання, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та/або з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів),»;

після частини другої доповнити частинами третьою–п’ятою такого змісту:

«Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зобов’язані забезпечити відповідність керівника аптечного закладу та його працівників Єдиним кваліфікаційним вимогам до осіб, які займаються певними видами фармацевтичної діяльності.

Юридичні особи, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, повинні мати у виконавчому органі цієї юридичної особи особу, яка має повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за спеціальністю «Фармація», сертифікат провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності.

Фізична особа — підприємець, який особисто виконує функції керівника аптечного закладу та безпосередньо здійснює діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, повинен мати повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за спеціальністю «Фармація», сертифікат провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. У разі якщо така фізична особа — підприємець використовує для виконання зазначених функцій найманих працівників, зазначені освітні вимоги до неї не застосовуються».

У зв’язку з цим частину третю вважати частиною шостою;

2) у Законі України «Про лікарські засоби» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 22, ст. 86 із наступними змінами):

статтю 19 доповнити частинами четвертою-шостою такого змісту:

«Роздрібна торгівля лікарськими засобами здійснюється через аптечні заклади (аптеки, аптечні пункти), які мають розміщуватись з урахуванням демографічних показників, економічних факторів, транспортного забезпечення, а також густоти мережі лікувально-профілактичних та аптечних закладів (аптеки, аптечні пункти) для забезпечення фізичної доступності населення до лікарських засобів.

Не допускається відкриття нових аптек в будівлі чи приміщенні за адресою, яка вже використовується як місце провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами іншою аптекою на підставі відповідної ліцензії, за виключенням:

1) розміщення аптечних закладів:

у приміщеннях та на території лікувально-профілактичних закладів;

у торговельних центрах (торговельно-розважальних центрах);

в аеропортах та на вокзалах;

у приміщенні, в якому протягом останнього року здійснював власну господарську діяльність інший ліцензіат;

2) відкриття нової аптеки, яка крім роздрібної торгівлі лікарськими засобами, здійснюватиме:

виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки та/або

діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Суб’єкт господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю лікарських засобів, зобов’язаний при продажу товарів з аптечних закладів проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій відповідно до закону»;

у статті 21:

у частині першій після слів «здійснюється за рецептами» доповнити словами «у тому числі електронними»;

у частині третій після слів «за рецептом лікаря» доповнити словами «у тому числі електронним»;

після частини третьої доповнити частинами четвертою і п’ятою такого змісту:

«Реалізація (відпуск) лікарських засобів здійснюється виключно через аптечні заклади і не може здійснюватись дистанційно, шляхом електронної торгівлі, а також поштою і через будь-які заклади, крім аптечних, та поза ними, окрім оформлення попереднього замовлення лікарського засобу на офіційному веб-сайті або інших інформаційно-телекомунікаційних системах суб’єкта господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю лікарськими засобами з подальшим його відпуском з аптечного закладу.

Виключно на офіційному веб-сайті або інших інформаційно-телекомунікаційних системах суб’єкта господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю лікарськими засобами, може бути розміщена інформація щодо наявності в аптечних закладах, що йому належать, лікарських засобів та їх вартості, через які може здійснюватись попереднє оформлення замовлення, в тому числі, шляхом оброблення електронного рецепту, за умови подальшого відпуску лікарських засобів з аптечного закладу.».

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною шостою.

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через один рік з дня його опублікування.

2. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після набрання ним чинності. Незавершені процедури видачі ліцензій на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами підлягають завершенню згідно з положеннями законодавства, що діяли до моменту набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом:

• прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;
• привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
• забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

Порівняльна таблиця
до проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективної конкуренції та гарантування прав пацієнтів у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами

9 квітня в Парламенті за № 10211 зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективної конкуренції та гарантування прав пацієнтів у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами». Ініціаторами проекту виступила група народних депутатів на чолі з Андрієм Шипком, головою підкомітету з питань законодавчого забезпечення розвитку фармації, здійснення фармацевтичної діяльності, доступності ліків, виробництва та обігу виробів медичного призначення, розвитку сучасних медичних технологій Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

Законопроектом пропонується внести зміни до законів України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та «Про лікарські засоби».

Зокрема, проектом пропонується на законодавчому рівні дозволити оформляти попереднє замовлення лікарського засобу на офіційному веб-сайті або інших інформаційно-телекомунікаційних системах суб’єкта господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю лікарськими засобами, у тому числі шляхом оброблення електронного рецепта, за умови подальшого відпуску лікарських засобів з аптечного закладу.

Окрім цього, на законодавчому рівні пропонується закріпити, що суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зобов’язані забезпечити відповідність керівника аптечного закладу та його працівників Єдиним кваліфікаційним вимогам до осіб, які займаються певними видами фармацевтичної діяльності. Відповідальність за недотримання цих вимог пропонується покласти на самих суб’єктів господарювання, а не на керівників закладів.

Пропонується, щоб у виконавчому органі юридичних осіб, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, була особа, яка має повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за спеціальністю «Фармація», сертифікат провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності.

У свою чергу, фізична особа — підприємець, яка особисто виконує функції керівника аптечного закладу та безпосередньо здійснює діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, також повинна мати повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за спеціальністю «Фармація», сертифікат провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. У разі якщо така фізична особа — підприємець використовує для виконання цих функцій найманих працівників, зазначені освітні вимоги до неї не застосовуватимуться.

Законопроектом пропонується встановити заборону на розміщення більше одного аптечного закладу за архітектурно-детермінаційним принципом. Згідно з даним принципом не допускається відкриття нових аптек у будівлі чи приміщенні за адресою, яка вже використовується як місце провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами іншою аптекою, за виключенням:

1) розміщення аптечних закладів:

• у приміщеннях та на території лікувально-профілактичних закладів;
• у торговельних центрах (торговельно-розважальних центрах);
• в аеропортах та на вокзалах;
• у приміщенні, у якому протягом останнього року здійснював власну господарську діяльність інший ліцензіат;

2) відкриття нової аптеки, яка крім роздрібної торгівлі лікарськими засобами, здійснюватиме:

• виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки та/або
• діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

При цьому уточнюється, що аптечні заклади (аптеки, аптечні пункти) мають розміщуватися з урахуванням демографічних показників, економічних факторів, транспортного забезпечення, а також густоти мережі лікувально-профілактичних та аптечних закладів (аптеки, аптечні пункти) для забезпечення фізичної доступності населення до лікарських засобів.

Також пропонується доповнити Закон України «Про лікарські засоби» нормою, відповідно до якої аптеки при торгівлі товарами повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО). Уточнено і положення, що реалізація (відпуск) лікарських засобів громадянам здійснюється у тому числі за електронними рецептами.

У разі прийняття документу, його положення набудуть чинності через рік після офіційного опублікування.

Зауважимо, що Закон України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» з 1 січня 2019 р. зобов’язав усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію лікарських засобів та медичних виробів, використовувати у своїй діяльності РРО.

Нагадаємо, в Парламенті вже зареєстровано законопроект за № 8591, який також покликаний забезпечити конкуренцію в роздрібному сегменті фармацевтичного ринку, та який підтримав профільний парламентський комітет. Однак ним висуваються більш жорсткі вимоги до суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у цій сфері.

Зокрема, цим проектом передбачається, що роздрібна торгівля ліків може здійснюватися фізичними особами — підприємцями та юридичними особами будь-якої форми власності та організаційно-правової форми не більше ніж через 4 аптеки та їх структурні підрозділи (аптечні пункти), без обмеження аптечних пунктів у межах адміністративно-територіальної одиниці розташування однієї з аптек.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Ослепительно белые зубы являются неотъемлемой частью внешнего вида для современных людей. Тем не менее результаты нового исследования показывают, что многие отбеливающие продукты способны причинить вред зубам.

Исследования также свидетельствуют, что жемчужно-белый цвет не является естественным для человеческих зубов. В действительности же зубы могут иметь различные оттенки, которые чаще всего стремятся к желтому.

Несмотря на это, существует идея, особенно широко распространенная среди североамериканского общества, что идеально белые зубы — символ красоты и заботы о себе.

Именно благодаря этому убеждению люди предпочитают отбеливать зубы самостоятельно или с помощью стоматолога.

Согласно данным статистических отчетов за 2018 г. около 40,5 млн человек в США использовали продукты для отбеливания зубов. Особое внимание ученых привлекли отбеливающие продукты, которые содержат перекись водорода.

Исследователи из Стоктонского университета в Галлоуэе (Stockton University in Galloway), США, решили выяснить, как именно перекись водорода наносит вред зубам, и какую именно их часть повреждает.

Результаты исследования, которое возглавлял Келли Кинан (Kelly Keenan), доцент химии в Стоктонском университете, будут представлены на конференции «Экспериментальная биология 2019» (Experimental Biology 2019 meeting), которая является частью ежегодного собрания Американского общества биохимии и молекулярной биологии (American Society for Biochemistry and Molecular Biology) в Орландо, Флорида.

Повреждение дентина

В частности, ученые сделали акцент на изучении отбеливающих полосок, которые люди могут приобрести без рецепта.

Обычно в качестве основного активного ингредиента данные продукты содержат перекись водорода. Это вещество является окислителем, который часто используется для дезинфекции и осветления волос.

Касательно осветления волос необходимо отметить, что чрезмерное использование перекиси водорода в этих целях может привести к значительному повреждению волос и кожи головы. Кроме того, К. Кинан и его команда выявили, что перекись водорода способна повредить дентин — «средний» слой зубов.

Зуб состоит из 3 слоев: внешний слой — эмаль, затем слой дентина и внутренний слой, который в основном состоит из соединительной ткани, помогающей надежно удерживать зуб на месте.

К. Кинан объясняет, что перекись водорода может проникать через эмаль и достичь дентина, который на 90–95% состоит из коллагена.

«В ходе этого исследования мы стремились выяснить, как перекись водорода, входящая в состав отбеливающих полосок, влияет на структуру коллагена. Мы установили, что под воздействием этого вещества коллаген становится более фрагментированным, что и приводит к потере его массы в дентине», — заявил К. Кинан.

В будущем исследователи также планируют выяснить, влияет ли перекись водорода на структуру других белков, содержащихся в дентине.

По материалам www.medicalnewstoday.com

Державна фіскальна служба України (ДФС) включила до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (РРО) 8 новітніх моделей програмних/програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, які беруть участь в експериментальному проекті з впровадження інноваційних технологічних рішень для реєстрації розрахункових операцій у сфері торгівлі.

Перелік новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, які беруть участь в експериментальному проекті, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26.03.2019 р. № 121. Наразі до нього включено новітні моделі 7 віт­чизняних компаній — учасників експериментального проекту та система «E-Receipt (e-Чек) електронний чек». Ці новітні моделі пропонуються до експлуатації в тестовому режимі всім суб’єктам господарювання, які виявили зацікавленість щодо участі в експериментальному проекті.

ДФС нагадує, що система «E-Receipt» є альтернативою традиційним РРО, в її основу покладено принцип обов’язкової онлайн-фіскалізації чеків на сервері ДФС і є безкоштовною для користувачів. Її функціональні компоненти дозволяють суб’єкту господарювання — продавцю, застосовуючи персональні комп’ютери, планшети, смартфони, здійснювати реєстрацію розрахункових операцій та передавати звітну інформацію (чеки, z-звіти) до ДФС, покупцю — переглядати інформацію щодо чеків в електрон­ному кабінеті.

Система інтегрується з іншими системами ДФС, може інтегруватися з бухгалтерськими програмами користувача.

Експериментальний проект планується завершити 31 грудня 2019 р., після чого Міністерство фінансів проведе аналіз його результатів і прийматиме рішення щодо новітніх моделей, які не підлягатимуть зняттю з реєстрації, та відповідно, будуть рекомендовані до промислової експлуатації.

Нагадаємо, рішення про початок даного проекту Уряд прийняв 13 червня 2018 р.

6 березня 2019 р. розпорядженням КМУ № 116-р затверджено Національний план дій щодо боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів. Відповідно до цього плану МОЗ до III кв. 2019 р. має розробити та внести в установленому порядку на розгляд КМУ проект Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про лікарські засоби», «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо обмеження безрецептурного використання протимікробних препаратів» (п. 1), а також забезпечити до II кв. 2020 р. розроблення та прийняття нормативно-правових актів з метою здійснення контролю за дотриманням відпуску протимікробних препаратів аптечними закладами виключно за рецептами лікарів (п. 3.1).

Як бачимо, визнаючи необхідність запровадження дієвого контролю за додержанням вимог щодо відпуску рецептурних лікарських засобів, МОЗ вважає за необхідне введення кримінальної відповідальності за порушення у цій сфері. Можливо, введення кримінальної відповідальності за відпуск рецептурних лікарських засобів без рецепта дійсно є тією «чарівною паличкою», яка одразу дозволить вирішити проблему?

Такий підхід певною мірою нагадує віру непрофесіоналів у наявність, хай і дуже коштовної, але чарівної пігулки, яка миттєво зробить із хворої людини здорову. І скільки б фахівці в галузі кримінального права не наполягали на тому, що кримінальна відповідальність не може застосовуватися в якості панацеї від усіх бід, а має використовуватися лише як ultima ratio (крайній, рішучий захід), віра в «чарівну паличку» є сильнішою.

Давайте спробуємо розібратися, чи створено в Україні механізм протидії відпуску рецептурних лікарських засобів без рецепта, якщо так, то чому він неефективний, де існують прогалини та які дієві, а не декларативні заходи потрібні для його вдосконалення?

Відповідно до законодавства реалізація (відпуск) рецептурних лікарських засобів громадянам здійснюється виключно за рецептами лікарів та в порядку, встановленому МОЗ. Така вимога міститься у ч. 3 ст. 21 Закону «Про лікарські засоби» та п. 162 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів). Тому теоретично у випадках повторного (протягом 2 років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов) порушення ліцензіатом зазначеної вимоги ліцензія на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами може бути анульована органом ліцензування. Можливість прийняття рішення про анулювання ліцензій на цій підставі передбачена п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності». Але поки що така загроза існує лише теоретично.

Адміністративна відповідальність за продаж лікарських засобів без рецепта в заборонених законодавством випадках передбачена ст. 42-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Відповідно до цієї норми на особу, яка вчинила такий продаж, може бути накладений штраф від 6 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102 до 425 грн.). У разі повторного протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, розмір штрафу становитиме від 25 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 425 до 1190 грн.).

Як бачимо, адміністративна відповідальність за продаж рецептурних лікарських засобів без рецепта чинним законодавством передбачена. Але, на думку У. Супрун, штраф, передбачений зараз, є недостатнім, оскільки сплатити його «дешевше, щоб мати бізнес, ніж дотримуватися закону», саме тому необхідно запровадити кримінальну відповідальність за подібні правопорушення.

Щодо розміру штрафу, то він дійсно не досить високий, але для найманого працівника назвати його мізерним і зовсім невідчутним складно, бо йдеться про суму до 425 грн. за правопорушення, вчинене вперше, та до 1190 грн. за повторне вчинення цього правопорушення протягом року після адміністративного стягнення. Питання в іншому — чи застосовується ця норма на практиці?

За наявними даними, у 2016 р. до адміністративної відповідальності за ст. 42-4 КУпАП було притягнуто 10 осіб, у 2017 р. — 2 особи, у 2018 р. — 6 осіб. Можливо, й насправді випадки таких порушень мають поодинокий характер і жодної проблеми немає? На жаль, реальність зовсім інша. У якості експерименту за 10 хв перебування у черзі в одній з аптек м. Харків, де лікарські засоби одночасно відпускали 4 працівники (судячи з бейджиків, 3 фармацевти й 1 провізор), я стала свідком більшої кількості правопорушень, передбачених ст. 42-4 КУпАП, ніж Держлікслужба зафіксувала по Україні за весь 2018 р. Також із власного досвіду засвідчую, що за останні 20 років під час придбання мною в аптеках в різних куточках України рецептурних лікарських засобів, у тому числі антибіотиків (для себе особисто, близьких і навіть для улюбленого песика) працівники аптек жодного разу не поцікавилися наявністю рецепта, як і жоден лікар не запропонував виписати такий рецепт (назва призначених лікарських засобів записувалася на маленьких папірцях, як правило, з брендом певної фармацевтичної компанії). Правда, слід зазначити, що йдеться не про лікарські засобі, які підлягають предметно-кількісному обліку або підпадають під реімбурсацію.

У чому причина того, що українські лікарі за останні 20 років майже розучилися виписувати рецепти, які нікому не потрібні, а вимога щодо заборони відпуску без рецепта рецептурних лікарських засобів залишається виключно на папері? Спробуємо виявити причини та умови існування цього надзвичайно шкідливого для громадського здоров’я явища, а також окреслити шляхи його подолання.

Однією з причин слід визнати зацікавленість «гравців» фармацевтичного ринку, який у світі належить до групи найприбутковіших, у безконт­рольному відпуску лікарських засобів, оскільки це дає можливість збільшувати обсяги продажу, і, відповідно, прибуток. На жаль, значна кількість лікарських засобів, у тому числі й рецептурних, в Україні застосовується хворими «за переконливою рекомендацією» сусідів, родичів, друзів, колег по роботі (бо їм це допомог­ло), а ще тому, що про це написано в інтернеті. У цьому ракурсі не витримують критики й спроби окремих «захисників» фармацевтичного бізнесу обґрунтувати, що для людей в умовах нереформованої медицини це дуже зручно, вони отримують всі необхідні лікарські засоби, не витрачаючи часу на походи до лікаря, а маючи можливість скористатися допомогою провізора або навіть фармацевта (поряд з домом, чисто, затишно, швидко). Можна припустити, що саме з цією метою було запроваджено такий термін, як «фармацевтична опіка». Усе було б добре, якби не та ціна, і, перш за все для життя і здоров’я, яку платять українські пацієнти за таке «лікування». Щодо засобів подолання — то тут слід розуміти, що не ми єдині маємо цю проблему. У сучасному глобалізованому світі великі транснаціональні корпорації, до складу яких входять і фармацевтичні підприємства, мають значно більше ресурсів порівняно з вітчизняними для лобіювання на різних рівнях своїх інтересів. Але за наявності політичної волі цивілізовані країни вже досить давно впоралися в цією проблемою — рецептурні лікарські засоби в аптеках без рецепта не продаються.

Наступною причиною, яка має певну своєрідність для України, є не забезпечене фінансово, але задеклароване в Конституції (ст. 49) право на безоплатну медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, яке в дійс­ності обертається занадто дорогим та низькоякісним лікуванням. При існуванні цього прокомуністичного окозамилювання заклади охорони здоров’я, в яких здійснюється надання медичних послуг в умовах стаціонару, не отримують через брак бюджетного фінансування достатню кількість лікарських засобів, а лікарі цих закладів не наділені правом виписування рецептів пацієнтам, які перебувають на стаціонарному лікуванні. Як наслідок, у кожній лікарні нескладно побачити біля аптечного пункту чергу з пацієнтів або їх близьких, які тримають у руках ті самі звичайні папірці, на яких лікарем написаний перелік препаратів, у тому числі й рецептурних, які необхідно придбати. Якщо не врегулювати на нормативному рівні питання виписування рецептів для пацієнтів, які проходять стаціонарне лікування, продовжуючи «грати в безоплатну медичну допомогу», то наслідки запровадження лише рецептурного відпуску рецептурних лікарських засобів можуть бути жахливими. Особливо це стосується екстреної медичної допомоги, де відсутність необхідних ліків, у тому числі антибіотиків, в багатьох випадках дорівнюватиме смерті пацієнта. Щоб уникнути такого жаху, перш ніж реально боротися з безрецептурним відпуском рецептурних лікарських засобів, необхідно унормувати порядок виписування рецептів для пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні. Йдеться про рецепти на лікарські засоби, які відсутні в лікарні або, за бажанням пацієнта, більш дорогі лікарські засоби порівняно з тими, які можуть бути надані безкоштовно. Також слід унормувати порядок придбання, транспортування та зберігання таких ліків, щоб уникнути використання фармацевтичної продукції неналежної якості.

Однією з умов широкого розповсюдження цих явищ є майже повна «безпека» вчинення правопорушень через відсутність реальних механізмів здійснення законного контролю за додержанням правил відпуску лікарських засобів. Для виявлення правопорушень, які полягають у безрецептурному відпуску рецептурних лікарських засобів, зважаючи на надзвичайну небезпеку таких дій для громадського здоров’я, Держлікслужба повинна мати можливість здійснювати конт­рольні заходи в будь-який час, а не лише під час планових або позапланових перевірок. Таке рішення відповідатиме принципу пропорційності, оскільки право людини на життя і здоров’я, безперечно, є більш важливою соціальною цінністю, ніж свобода підприємницької діяльності. У зв’язку із цим необхідно внести відповідні зміни до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Щодо санкцій за порушення вимог законодавства, які стосуються порушення порядку відпуску рецептурних лікарських засобів, то вони дійсно потребують вдосконалення, але це жодним чином не пов’язано із запровадженням кримінальної відповідальності. Взагалі слід розуміти, що найманий працівник (провізор або фармацевт) здійснює безрецептурний відпуск рецептурних лікарських засобів не тому, що він особисто зацікавлений у такому порушенні. Такий працівник виконує волю роботодавця, а останній, у свою чергу, за наявності бажання, має діє­ві механізми для запобігання таким правопорушенням. Тому штрафні санкції в першу чергу мають бути введені для суб’єктів господарської діяльності (фізичних осіб — підприємців та/або юридичних осіб), працівники яких допустили безрецептурний відпуск рецептурних лікарських засобів, а їх розмір має бути відчутним. Такі санкції, зокрема, можуть бути запроваджені шляхом внесення відповідних доповнень до Закону України «Про лікарські засоби».

Штрафні санкції для юридичних осіб мають застосовуватися одночасно із заходами адміністративного стягнення щодо працівників аптек, передбаченими ст. 42-4 КУпАП. Чи потрібно збільшувати розміри штрафів, передбачені цією нормою? На мою думку, для початку необхідно застосовувати ті, які передбачені зараз, а потім, у разі встановлення їх недостатньої ефективності, ставити питання про збільшення.

І наостанок: а може, все ж таки запровадити кримінальну відповідальність? Може, всі одразу злякаються і перестануть вчиняти такі правопорушення? На жаль, вельми розповсюджені зараз сподівання окремих високопосадовців щодо вирішення складних соціальних проблем лише за допомогою кримінального права – не більше, ніж ілюзія, реалізація якої є не лише безрезультативною, а й надзвичайно шкідливою.

У кримінальному праві вважається аксіомою той факт, що кримінальна відповідальність встановлюється лише у випадках неможливості ефективно протидіяти таким правопорушенням шляхом застосування інших правових заходів. У демократичній країні, на відміну від тоталітарної, додержання цього правила має принципово важливе значення – застосування заходів кримінально-правового характеру завжди пов’язане із негативними побічними наслідками як для окремих осіб, у тому числі й тих, які не є винними у вчиненні правопорушення, так і для суспільства в цілому. Йдеться про можливу матеріальну та моральну шкоду членам сім’ї правопорушника, іншим особам, які перебувають на його утриманні, нормальній діяльності суб’єкта господарювання, особливо коли йдеться про ефективного менеджера або висококваліфікованого працівника, можливий ефект «кримінального зараження» та втрата фізичного чи психічного здоров’я внаслідок перебування в місцях позбавлення волі.

Виникає питання: чи є ефективним застосування за безрецептурний відпуск рецептурних лікарських засобів адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 42-4 КУпАП, а також у разі запровадження штрафних санкцій щодо юридичних осіб? Відповіді немає, оскільки поки що ніхто не пробував (18 штрафів за останні 3 роки за ст. 42-4 КУпАП серйозно сприймати не можна). Так, може, слід почати з цього? Питання, мабуть, риторичне.

Також слід враховувати й те, що застосування кримінальної відповідальності потребує значних коштів платників податків, які більш ефективно можна було б використати на впровадження ефективної системи протидії вчиненню правопорушень. З приводу цього ще у 1968 р. лауреат Нобелівської премії в галузі економіки, американський науковець Гері Беккер у науковій праці «Злочин та покарання: економічний підхід» вперше застосував економічний підхід до вирішення кримінально-правових проблем. Автор, ґрунтуючись на математичних підрахунках, зробив вис­новок, що в протидії злочинності «оптимальні» рішення мають означати рішення, які мінімізують соціальні втрати внаслідок вчинення злочинів (Becker G.S., 1968).

Використання вельми громіздкої, складної довготривалої і при цьому надзвичайно затратної системи кримінальної юстиції в ситуації, коли ніхто навіть не пробував всерйоз протидія­ти цьому явищу в інший спосіб — це очевидне марнотратство коштів платників податків. Навіть не беручи до уваги існуючі корупційні ризики, рішення про кримінальну відповідальність за відпуск рецептурних лікарських засобів без рецептів через тривалість і складність процедури, а також наявні негативні побічні наслідки не може бути визнане обґрунтованим.

Ученый из Каролинского института (Karolinska Institutet) в Швеции написал диссертацию, целью которой являлось выяснить, как же потеря сна отражается на эмоциональном состоянии человека.

Результаты проведенного исследования показывают, что бессонница имеет такие же негативные последствия для мозга, как и прием алкоголя. Это связано с тем, что отсутствие сна способно менять восприятие пространства и времени человеком. Кроме того, результаты предыдущих исследований этого вопроса показывают, что лица с нарушениями сна с большей вероятностью избегают социальных контактов.

На фоне того, что недостаток сна способен изменить восприятие действительности и повлиять на взаимоотношения с окружающими, неудивительно, что бессонница также отражается на эмоциональном состоянии человека, смещая его в негативную сторону.

Именно этот вопрос исследовала в своей докторской диссертации Сандра Тамм (Sandra Tamm), работающая на кафедре клинической неврологии Каролинского института.

В своей работе С. Тамм провела не менее 5 исследований, целью каждого из которых было оценить различные аспекты взаимосвязи между бессонницей и эмоциональным восприятием:

• в первом исследовании изучалось влияние нарушений сна на эмоциональную заразительность (способность человека подражать и реагировать на чужие эмоции);
• во втором исследования рассматривалось влияние бессонницы на способность человека сопереживать чужой боли;
• третье исследование было посвящено изучению взаимосвязи между ограничением сна и контролем человека над своими эмоциями;
• четвертое исследование было направлено на изучение мозговой иннервации во время лишения сна;
• в ходе пятого оценивалось влияние сезонной аллергии (которая является фактором риска потери сна) на функциональность головного мозга.

Результаты исследований показали, что эмоциональное состояние человека, страдающего от бессонницы, действительно смещается в сторону негатива. С. Тамм объясняет это нарушением передачи импульсов в головной мозг. Однако стоит отметить, что лишение сна существенно не ухудшает способность человека испытывать эмпатию, то есть способность адекватно реагировать на чужую боль.

Что касается участников с сезонной аллергией — на пыльцу березы — С. Тамм сообщает, что из-за воспалительных процессов у них отмечалось нарушение сна как во время пыльцевого сезона, так и на протяжении всего года.

По материалам www.medicalnewstoday.com

Державна служба Украї­ни з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) нагадує, що відповідно до п. 28 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), лікарські засоби та супутні товари, що надійшли до аптечного закладу, оприбутковуються після перевірки їх фактичної кількості та проведення вхідного контролю якості, але не пізніше наступного робочого дня з моменту їх отримання.

Згідно з Порядком контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі (далі — Порядок) на Уповноважену особу покладено обов’язок щодо оформлення висновку вхідного контролю якості лікарських засобів шляхом відмітки на прибутковій накладній: «Вхідний контроль проведено, результат позитивний/негативний, дозволено/не дозволено до реалізації, підпис, ПІБ Уповноваженої особи, дата проведення вхідного контролю».

Вхідний контроль здійснюється у місці приймання продукції, а одержані аптекою лікарські засоби повинні пройти візуальний контроль Уповноваженої особи. До одержання від Уповноваженої особи письмового висновку щодо вхідного контролю якості торгівля отриманими лікарськими засобами забороняється.

Проте Держлікслужба звертає увагу, що ст. 7 Закону України «Про електрон­ні документи і електронний документо­обіг» (далі — Закон про електронні документи) визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно із ст. 1 Закону про електронні документи електронний підпис — електронні дані, які додаються підписувачем до інших електрон­них даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ст. 8 Закону про електрон­ні документи юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

У зв’язку із цим у Держлікслужбі підкреслюють, що при проведенні вхідного контролю якості лікарських засобів висновок оформлюється Уповноваженою особою у формі, що не суперечить чинному законодавству України, у тому числі шляхом накладання електронного підпису та інших обов’язкових реквізитів на електронному документі в системі електронного документообігу.

Державна служба Украї­ни з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) повідомляє, що 9–10 квітня 2019 р. у м. Женева відбулося засідання Комітету Міжнародної системи співробітництва фармацевтичних інспекцій (Pharmaceutical Inspection Co-operation Scheme — PIC/S), в якому також взяв участь голова відомства Роман Ісаєнко.

Під час засідання представники Комітету PIC/S офіційно поінформували Р. Ісаєнка щодо визнання відповідності системи якості Держлікслужби вимогам PIC/S.

Держлікслужба нагадує, що повторна перевірка групою аудиторів РIC/S Держлікслужби як відповідального регуляторного органу, що представляє Україну в РIC/S, відбулася 22–27 жовтня 2018 р. у рамках спільної Програми повторного оцінювання PIC/S.

Державна служба Украї­ни з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) у Полтавській обл. нагадує, що відповідно до вимог Порядку забезпечення належних умов зберігання, транспортування, приймання та обліку вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного в Україні, на всіх рівнях «холодового ланцюга» повинен бути забезпечений повний і регулярний облік вакцин і розчинників, анатоксинів та алергену туберкульозного, що зберігаються. Зазначається, що у відомостях до кожного препарату потрібно зазначати зокрема:

• торговельну назву вакцини, анатоксину та алергену туберкульозного;
• форму випуску;
• номер серії;
• термін придатності;
• кількість доз;
• найменування й місцезнаходження підприємства-виробника;
• найменування та місцезнаходження постачальника;
• кількість отриманих вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного;
• кількість відправлених (використаних) вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного;
• кількість отриманого розчинника;
• кількість відправленого (використаного) розчинника;
• залишок препаратів після відправлення;
• дату отримання кожної вакцини, анатоксину та алергену туберкульозного;
• дату відправлення (використання) кожної вакцини, анатоксину та алергену туберкульозного.

Нагадаємо, нещодавно центральний апарат Держлікслужби також оприлюднив роз’яснення щодо оформлення висновку вхідного контролю якості лікарських засобів в електронній формі.

Міністерство фінансів України (Мінфін) повідомляє, що розроблений ним проект розпорядження «Про проведення у 2019 р. оглядів витрат державного бюджету в окремих сферах» схвалено Урядом.

Згідно із цим проектом до огляду витрат залучаються 5 міністерств: Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Міністерство соціальної політики і Міністерство аграрної політики та продовольства України. У даних міністерствах проводитимуться огляди витрат у 9 сферах.

У Мінфіні зазначають, що основним елементом для створення ефективної системи планування бюджету на середньострокову перспективу є огляд витрат. Ця системна оцінка продемонструє доречність розподілених державних витрат та допоможе виявити видатки, які є неефективними або ж неактуальними.

Такі способи перевірки проводитимуть спеціально створені групи, до яких входитимуть представники відповідних міністерств та Мінфіну, а також незалежні експерти.

Робочі групи мають до 1 грудня поточного року подати до Уряду звіти про проведені огляди витрат у певних сферах, які міністерства оприлюднять на своїх офіційних сайтах і представлять на засіданні Уряду.

У результаті проведених оглядів урядовці прийматимуть рішення, що стане підставою для внесення пропозицій до бюджетної декларації та проекту державного бюджету на плановий період.

Національна служба здоров’я України (НСЗУ) на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook повідомляє, що 10 квітня ввечері відправлено першу партію брендованих наліпок на вхідні двері та плакатів з описом дій пацієнта та фармацевтичного працівника в рамках програми «Доступні ліки». До початку наступного тижня кожна аптека — юридична особа отримає поштою такий брендований промо-пакет.

Також наступного тижня відповідні інформаційні матеріали будуть відправлені медичним закладам, щоб лікарі під час взаємодії з пацієнтом мали практичний інструмент пояснення нововведень з 1 квітня в програмі реімбурсації.

Відмічається, що забезпечити наліпками, інформаційними плакатами та буклетами аптеки та медичні заклади вдалося завдяки проекту «Безпечні та доступні ліки» (SAFEMed), який фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development — USAID).

Раніше наше видання повідомляло про появу на сайті НСЗУ дашборду, у якому доступна вся динамічна інформація про виписування та відпуск електронних рецептів у різних регіонах та закладах. Станом на 13:40 11 квітня вже виписано 358 504 елект­ронних рецепти, з яких погашено 122 644. Із загальної кількості виписаних рецептів 273 613 виписано в містах, 47 927 — у селах та 36 964 — у селищах міського типу.

Як і раніше, лідером з виписування і погашення рецептів залишається Дніпропетровська обл.